ПРОБЛЕМИ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В УМОВАХ СПІВРОБІТНИЦТВА ДНЗ І СІМ’Ї

Василь Сухомлинський, педагогічні настанови якого перекладено на багато мов світу, наголошував, що «без батьківської мудрості немає виховної сили сім’ї. Батьківська мудрість стає духовним надбанням дітей, сімейні стосунки, побудовані на громадянському обов’язку, відповідальності, мудрій любові й вимогливій мудрості батька та матері, самі стають величезною виховною силою. Але ця сила йде від батьків, у них - її коріння та джерело»

Відповідно до норм Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту» відповідальність за виховання, розвиток і навчання дітей дошкільного віку, здобуття ними повноцінної дошкільної освіти покладається на батьків, а держава, зі свого боку, захищає права сім'ї щодо забезпечення рівних можливостей для всіх дітей у здобутті дошкільної освіти через різні варіативні форми, допомагає батькам і особам, які їх замінюють, у виконанні ними своїх обов'язків. У контексті національно-патріотичного виховання дітей завдання дошкільного закладу - налагоджувати тісний контакт з родинами вихованців і активно залучати їх до участі в освітньому процесі, переконувати у першорядності й первинності виховного впливу сім'ї на формування національного світогляду, патріотичних почуттів, зародження і становлення майбутнього активного, відповідального й корисного члена суспільства, громадянина і патріота, оснащати батьків необхідними психолого-педагогічними і загальними знаннями.

В. О. Сухомлинський у книзі «Як виховати справжню людину» писав: «Любов до Вітчизни і любов до людей - це два швидких потоки, які, зливаючись, утворюють могутню річку патріотизму».

Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, захищати її свободу і незалежність людина не може бути свідомим громадянином і моральною особистістю. Тож виховувати патріотизм необхідно з дитинства, поєднуючи виховання любові до найближчих людей з формуванням такого самого ставлення і до певних феноменів суспільного буття. Дошкільний вік є сприятливим періодом для розвитку патріотичних почуттів. Патріотичне почуття це переживання, з яких у майбутньому виросте громадянська позиція особистості, її людська та національна гідність. У дитинстві вони виявляються в любові до , рідної оселі, міста , в якому народилися, рідної землі, , шанобливому ставленні до культури своєї родини, мови. Дошкільник тільки починає осягати ці складні почуття і його не можна квапити. Патріотичні почуття дошкільників формуються в процесі спілкування з оточуючим середовищем людьми, виконання з ними спільної діяльності. Вони спрямовані на розкриття і формування спільно людських моральних якостей особистості любов, гідність,вірність, відданість батькам,залучення до джерел національної культури,збереження природи рідного краю. Виховання емоційно- діяльнісного ставлення та почуття причетності до оточуючих. Патріотизм кожної дитини починається з рідної домівки,домашнього вогнища. Неньчина колискова пісня та її ніжне слово, мовлене рідною мовою, батькова мудра настанова та наука, бабусині казочки та дідусеві легенди, родинні традиції та звичаї - з усього цього виростає патріотизм. Бо все це глибоко западає в душу і ніколи не забувається.» З родини йде життя людини», « Без сім"ї немає щастя на землі»саме так говорить народна творчість про родину. Саме в родині закладаються засади патріотично – моральної та національної свідомості: в ході щоденного життя, в його радостях і смутках зароджується взаємоповага між людьми,любов,симпатія. При цьому важливо,щоб дитина навчилася не тільки брати, але й віддавати любов,турбуватися про рідних з дитинства ,бути уважною до близьких людей.

Ми навчаємо дитину з перших років життя любити батьків, допомагати їм. Однак для того щоб ці почуття стали початком любові до Батьківщини , важливо ознайомлювати дітей із роллю батьків , як громадян, працівників, що вносять свій вклад в майбутнє нашої країни. Це можуть бути спільні з дітьми прогулянки містом, де батьки звернуть увагу дітей на чистоту або забрудненість міста, бесіди з дітьми про необхідність берегти природу рідного краю, задля збереження здоров"я та життя свого , в першу чергу, та рідних. Це може бути спільна праця біля подвір"я: висадка дерев, квітів, – прибираємо,прикрашаємо – робимо разом наше місто чистим , гарним; Розповіді батьків про свою роботу, яку користь вони приносять суспільству дають можливість дітям усвідомити значення кожного в розвитку рідної держави , краю. Виховний вплив батьків на дітей постійний. Вони впливають навіть тоді, коли нічого не роблять спеціально – просто своїми вчинками , прикладом, висловлюваннями тощо. Наслідуючи батьків, як найближчих і найбільш авторитетних людей, дитина засвоює норми поведінки, ставлення до природи ,до людей ,що оточують ,до рідного міста.

Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній діяльності ми поєднуємо такі види роботи з дітьми, як:

- ознайомлення дітей з явищами суспільного життя та народознавство (мал.1);

- ознайомлення з мистецтвом та образотворча діяльність (мал.2);

- організація практичної діяльності дітей – праця, спостереження, ігри тощо;

- відзначення національних та державних свят.

Основними напрямами патріотичного виховання дітей є:

• формування уявлень про сім’ю, родину, рід і родовід;
• ознайомлення з явищами суспільного життя;
• формування знань про історію держави, державні символи (мал.3);
• ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;
• формування знань про рідний край.

З метою педагогічної просвіти та ознайомлення батьків з освітньою діяльністю закладу в напрямі національно-патріотичного виховання дітей організовуються батьківські збори з переглядом різних за змістом і тематикою форм роботи з дітьми.

Налагодження такої взаємодії у тріаді «педагоги - діти - родини» дозволяє висувати єдині соціально-моральні, культурно-етичні вимоги до дітей, уникаючи подвійного морального стандарту.

Важливо, щоб батьки не забували педагогічних порад видатного педагога Василя Олександровича Сухомлинського: «Дитячі роки - той вік, який ми вважаємо віком безтурботної радості, гри, казки, - це джерела життєвого ідеалу. Саме в цей час закладаються корені громадянськості. Від того, що відкрилося дитині в навколишньому світі в роки дитинства, що обурило й примусило плакати - не від особистої образи, а від переживання за долі інших людей, - від цього залежить, яким громадянином буде наш вихованець».

Література:

1. Базовий компонент дошкільної освіти (оновлений). – К., 2012.

2. «Дошкільне виховання», 2015, №8

3. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка

Вихователь: Івченко О.М.